Цей священик свого часу багато зусиль доклав для того, щоб привідкрити завісу таємничості над минулим княжого Галича. Саме йому, використовуючи метод спостереження та дослідження топонімів, вдалося відкрити сім літописних храмів давньої столиці. Можемо констатувати, що саме о. Л. Лаврецький і започаткував археологічні дослідження на теренах Галича.
Після панахиди у конференцзалі Національного заповідника відбулись читання. Про життєвий та дослідницький шлях о. Лева Лаврецького розповіла директор Музею історії давнього Галича Квітослава Тимус. Провідний редактор інформаційно-видавничого відділу установи Іван Драбчук розкрив тему ролі галицьких священиків у національному та духовному відродженні краю, а заступник генерального директора запівідника з наукової роботи Семен Побуцький розповів про пам’яткоохоронну діяльність церкви в контексті національно-культурного руху в Галичині (кінець ХІХ-ХХ ст.). Доповнив виступи науковців заповідника цікавими фактами із біографії о. Л. Лаврецького за матеріалами другого тому його щоденника краєзнавець із Залукви Микола Скаврінко.
Заключне слово перед присутніми виголосив генеральний директор-науковий керівник Національного заповідника «Давній Галич» Олександр Береговський.
Кажуть, людина живе доти, поки її пам’ятають. Життєвий шлях священика Лева Лаврецького засвідчує, що тільки подвижницькою працею, незважаючи на чисто людську скромність, можна багато чого досягти і потрапити на сторінки історії, щоб про людину згадали навіть тоді, коли вона відійде у кращі світи. Шкода тільки, що на наше прохання не відгукнувся ніхто із нащадків о. Лаврецького. Однак ми не втрачаємо надії, що це колись станеться.
|
